Технологія навчання інноваційних видів орігамі старших дошкільників та молодших школярів: методичний аспект.

Abstract

У статті охарактеризовано особливості розвитку конструктивних умінь та творчих здібностей старших дошкільників і молодших школярів у процесі навчання технік оригамі. Зазначено, що період 6–8 років є критичним для формування творчого потенціалу, індивідуальної освітньої траєкторії та психологічної бази продуктивної діяльності дитини. Обґрунтовано актуальність застосування різновидів роботи з папером, зокрема традиційного та модульного оригамі, як засобу розвитку техніко-технологічних умінь, логічного мислення, уяви та наочно-образного мислення здобувачів освіти. Здійснено аналіз наукових досліджень щодо використання оригамі у дошкільній та початковій освіті, відзначено недостатнє вивчення класифікацій технік, методики впровадження та диференціації завдань за рівнем складності. Запропоновано авторську класифікацію видів оригамі, що поділяє техніки на традиційне та модульне, з виділенням базових та вихідних форм аркуша. Представлено методичні рекомендації щодо організації навчання: пропедевтичний етап включає демонстрацію зразків і аналіз їх складових; основний етап передбачає фронтальне та колективне виготовлення виробів, індивідуалізацію та надання консультацій; завершальний етап – презентацію результатів. Особливу увагу приділено технологіям модульного оригамі, зокрема традиційним модулям, кусудамі та ляльковому оригамі, а також книжковому оригамі (Bookart), що дозволяє диференціювати завдання відповідно до віку, рівня сформованості умінь та психофізичних особливостей дітей. Доведено, що поетапне ознайомлення з термінологією, схемами та прийомами оригамі стимулює самостійність, мотивацію, творчу активність, формує техніко-технологічні та ключові компетентності, а інтеграція оригамі у навчальний процес забезпечує розвиток творчого потенціалу та усвідомлення практичного й естетичного значення виробів у житті дитини.