Еволюція інституційної моделі фіскальних правил у ЄВС

Abstract

Фіскальні правила стають невід’ємним елементом інституційного дизайну сучасної макроекономічної політики. Тривалі дискусії про їхню структуру виявили низку проблем зі спроможністю фіскальної політики бути одразу гнучкою і жорсткою. Однак боргова криза в глобальній економіці підштовхнула передусім країни-члени Європейського валютного союзу до активного застосування правил, зорієнтованих на обмеження зростання державного боргу. Такі зміни є наслідком певної еволюції фіскальної політики та її інституційного режиму. Еволюція режиму фіскальної політики в ЄВС засвідчує наявність внутрішнього конфлікту між забезпеченням процесу конвергенції та гнучкості пристосування до асиметричних шоків. Критерії конвергенції, запровадження яких передує створенню валютного союзу, є формальною базою для обмежень на дискреційні фіскальні рішення, однак їх недостатньо для створення інституційних регуляторів фіскальної політики, консистентної з функціонуванням єдиного центрального банку. Перехід від Маастрихтських критеріїв до Пакту про стабільність і зростання засвідчив спробу поєднати фіскальну гнучкість і відповідальність у рамках відповідних правил. Однак така схема виявилась вразливою до можливостей опортуністичної поведінки та асиметричного застосування штрафних санкцій. Емпіричний аналіз підтвердив брак фіскальної конвергенції в інтеграційній зоні, який виявився в асиметричній автоматичній стабілізації фіскальної політики вздовж фаз ділового циклу в розрізі країн. Боргова криза в ЄВС стала поштовхом до запровадження більш жорсткої системи фіскальних правил, які, однак, не є поверненням до ідеології Маастрихтських критеріїв.