Незалежність центральних банків після глобальної фінансової кризи: «сіра зона статус-кво»

Abstract

Показано зміни, які під впливом реалізації неконвенціональної монетарної політики відбулися в розрізі елементів „анатомії монетарної автономії”. Стверджується, що досягнення консенсусу з приводу майбутніх обрисів макрофінансової теоретичної основи функціонування центробанків справлятиме вплив на профіль їхньої незалежності. Констатується наявність потенційної згоди на часткове обмеження фактичної незалежності в рамках стабілізаційних заходів в „обмін” на стримування інтенцій до внесення формальних змін, здатних суттєво похитнути інститут автономії центробанку, що можна кваліфікувати як „сіру зону статус-кво”. Обґрунтовано тезу, що згода на певну форму фіскального домінування може бути виграшною лише тоді, коли „політика кривої дохідності” є складовою програм фіскальної консолідації. Визначальними мають бути суспільні переваги у сфері запобігання виникненню „боргового нависання”, отримані завдяки статусу центробанку.