Еволюційна складова міжнародних процесів кластеризації

Abstract

Показано, що процес кластеризації змінився від концентрації підприємств на певній території для наближення до ресурсної бази і суміжних виробництв з метою економії на транспортних витратах до об’єднань виробничих фірм і установ, що здійснюють наукові розробки. Ретроспективний аналіз свідчить, що мережа сильних факторів має точковий характер. Кластери мають переважно регіональну орієнтацію, і навіть у такій високотехнологічній країні, як США, далеко не всім штатам вдається досягнути технологічного лідерства принаймні в одній галузі. Зроблено висновок, що еволюція локальних виробничих систем кластерного типу в Європейському Союзі відбувалася у напрямку збільшення “критичної маси” кластерів, яка спромоглася б справити вплив на підвищення конкурентоспроможності як окремих країн, так і ЄС загалом. В ЄС поступово інновації набирають домінуючого статусу в кластерах всіх видів, що обумовлює, зрештою, зміну логіки і фокусів кластерних ініціатив. Якщо на початках тематичний блок кластера обмежувався видимими цілями, наприклад будівництвом чи медициною, то тепер кінцевою метою стає відповідно благополучне життя у будинку і здорове старіння. У трансатлантичному просторі потенціал кластерних систем виявив великі резерви для започаткування нових інноваційних напрямків бізнесу. Вони починають використовуватися в якості платформ для “переключення” на інші джерела знань, залучення нових партнерів та міжнародне співробітництво.