Методологічна концепція парадигми Томаса Куна як рамкова умова колективної пізнавальної діяльності

Abstract

У статті критично оцінюються перспективи застосування методологічної концепції парадигми Томаса Куна у її авторському варіанті до обґрунтування історії розвитку суспільствознавчих наук і до розуміння генези соціогуманітарного знання загалом. Доведено, що сутнісна відмінність останнього від природничого і технічного унеможливлює коректне використання названої концепції до царини соціально-психологічного пізнання, де та, характеризуючись схематичністю змісту, параметричною невизначеністю та умовністю розмежування періодів і фаз розвитку науки, є рамковою умовою колективної пізнавальної творчості, відіграє не лише позитивну, а й негативну роль, адже почасти діє як “концептуальна вгамувальна сорочка”, гальмуючи проведення пошукувань нових ділянок психосоціальної реальності. Воднораз парадигма як певний метатеоретичний конструкт – це самобутня форма й одночасно продуктивний засіб методологування, причому як філософського, так і конкретно-наукового. І навпаки, не існує парадигм поза методологічно зорієнтованою дослідницькою діяльністю. Тому плідним напрямом розвитку сучасної соціогуманітаристики є розробка у її логіко-предметному форматі методології метапарадигмальних досліджень, а також обґрунтування моделі циклічно-вчинкової динаміки розвитку цієї сфери наукового пізнання.