СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ: ПРАГМАТИКА ФОРМУВАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ

Abstract

У статті встановлено, що пріоритети соціальної політики реалізуються через відповідні соціальні програми. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння сутності соціальних програм у зарубіжній і вітчизняній практиці та на цій основі запропоновано авторське визначення з урахуванням особливостей національної економіки. Систематизовано класифікаційні ознаки соціальних програм, що дасть змогу раціонально розподіляти обмежені фінансові ресурси та при цьому досягти максимального ефекту, уникати дублювання програм і припинити дію тих із них, що є низькорезультативними. Розкрито принципи раціональної системи розподілу й використання бюджетних коштів на соціальні програми в розвинутих країнах, такі як бюджетна прозорість, стабільність і довгострокова фінансова стійкість, ефективна й справедлива система міжбюджетних відносин, бюджетування, орієнтоване на результат. Відзначено окремі соціальні програми Європейського Союзу, спрямовані на посилення міжгалузевих зв’язків, координацію діяльності центральних і місцевих органів влади. Показано рівень виконання соціальних програм в Україні деякими головними розпорядниками бюджетних коштів. Виявлено недоліки процесу формування й виконання соціальних програм, котрі призводять до погіршення добробуту населення. Наведено чинники зниження ефективності реалізації програм та досягнення очікуваних соціальних результатів. Узагальнено методологічні вимоги до фінансування соціальних програм, що дасть змогу забезпечити повне та своєчасне їх виконання. При цьому обґрунтовано необхідність удосконалення паспортів таких програм шляхом запровадження методики оцінки рівня виконання кожного завдання. Зроблено висновок, що раціональне прийняття бюджетних рішень щодо розподілу й використання фінансових ресурсів на соціальні програми забезпечить підвищення їхньої ефективності.