Образ людини у християнстві: парадигматика духовності

Abstract

Пропоноване дослідження, висвітлюючи уявлення про людину, котре склалося у християнстві за історичний період його розвитку, різнобічно аргументує значний методологічний потенціал парадигми духовності у предметних форматах сучасних теоретичної та емпіричної психології. Зокрема, переконливо доводиться, що духовний складник внутрішнього світу людини є визначальним у її життєдіяльності, а його рефлексивне осмислення психологами дає змогу вдосконалити знаннєву оптику про засадничі психодуховні екзистенціали - святість, воскресіння, духовне бачення, волевиявлення та ін. Proposed research, highlighting the understanding about the human which formed in Christianity during historical period of its development, versatilly argues considerable methodological potential of paradigm of spirituality in object formats of modern theoretical and empirical psychology. In particular, convincingly proves that spiritual component of inner world of human is determining in its life activity and its reflexive thinking by psychologists, enables improve knowledge optic about basic psycho-spiritual existential – holiness, resurrection, spiritual vision, will and others.