Феноменологічне розуміння суб’єктивності та його значення для психології

Abstract

У статті досліджуються основи феноменологічної програми, запропонованої у психології Е. Гусерлем. Актуалізація феноменологічного підходу збігається з посиленням природничої експансії на сферу суб’єктивного. Ця ситуація знову піднімає те коло питань, яке було відображено у двох різних в ідейному відношенні роботах про кризу в науці, що належать перу філософа Е. Гусерля і психолога Л.С. Виготського. Однак вважаємо, що еволюція поглядів останнього привела у підсумку до побудови основ сутнісно феноменологічної концепції розвитку особистості, яка не знайшла у психології свого продовження. Керуючись його відкриттями і спираючись на ідеї філософів і психологів феноменологічного кола, вбачаємо можливість розробки концепції мовленнєвого розвитку на засадах головних подієвих моментів у розвитку суб’єктивності. The article explores the basics of phenomenological program offered by Husserl to psychology. Actualization of the phenomenological approach matches with enlarging the natural science expansion to the sphere of the subjective. Once again this situation bringes up the class of problems that has been touched upon in two ideologically different works on the crisis in science by philosopher E. Husserl and psychologist L.S. Vygotsky. However, we believe that the evolution of Vygotsky’s view led him eventually to laying the foundations of the essentially phenomenological concept of the development of personality, which was not find a room in psychology. Guided by his discoveries, and based on the ideas of philosophers and psychologists of the phenomenological circle, we see an opportunity to elaboratethe speaking development concept on the basis of the main eventness moments in the development of subjectivity.