Комунікативний формат спілкування як актуалізація інформаційно-освітнього простору

Abstract

У просторі щоденного особистого контактування соціальних індивідів аналізується потреба спілкування, задоволення якої дає змогу обмінюватися інформацією, налагоджувати продуктивну взаємодію, досягати порозуміння та емпатійності тощо. Воднораз з’ясовуються психологічні умови, за яких співрозмовник утверджує свою індивідуальність, знаходить визнання і підтверджує свій соціальний статус. Доводиться, що для розвиткової оптимізації цих процесів і механізмів надважливим є повноцінне освітнє спілкування, котре оргтехнологічно функціонує в інноваційній системі модульно- розвивального навчання на кількох рівнях – комунікативному, інтерактивному, перцептивному, духовному, а також гносеологічно долучається до категорій вітакультурної методології – “життя”, “творення”, “культура”, “суспільство” та ін. (за А.В. Фурманом). Уперше пропонується комунікативна модель міжсуб’єктного контактування в еталонному освітньому процесі, що поєднує осмислений намір (інтенцію), кодування і декодування в єдиному потоці пізнавально зорієнтованої мислекомунікації наступників як суб’єктів освітньої поведінки.