Шляхи та перешкоди виходу з інституційних пасток

Abstract

Виникнення і поширення інституційних пасток як побічний ефект у процесі інституційних змін супроводжується низкою негацій у сфері соціально-економічній: тінізація економіки, ухилення від податків, корупція, рейдерство та ін. Вихід з інституційної пастки чи її подолання пов’язані з надзвичайно високими витратами інституційної трансформації, що часто є стримуючим фактором у серйозних інституційних перетвореннях, продовжуючи у такий спосіб тривале існування неефективної норми. Подолання сил інституційної пастки на рівні підприємства, фірми чи буд-якого іншого економічного агента є процесом доволі складним і неоднозначним. Він повинен безпосередньо вписуватись у відповідні інституційні зміни, що реалізуються на макроекономічному рівні і бути доволі мотивованим. У рамках піднятого питання можна розглядати два варіанти виходу з інституційної пастки: еволюційний і революційний. Еволюційний сценарій не передбачає будь-яких активних дій. При цьому умови виходу формуються самою економічною системою. Йдеться про те, що неефективний інститут сам повинен поступово зникнути. Революційний шлях виходу з інституційної пастки передбачає насильну ліквідацію і заміну неефективних норм внаслідок здійснення реформ. У їх основі – зміна культурних цінностей суспільства. Реформаторський сценарій передбачає відносно швидкий централізований злам державою чи від її імені окремими групами інтересів старих інституцій, разом з якими зникнуть характерні для них інституційні пастки.