Психологія творчості В. А. Роменця в постнекласичному художньо-філософському дискурсі

Abstract

У статті розкрито трактування В.А. Роменцем природи і механізмів психології творчості. Показано, що творчість являє собою якісно інший - трансценду-вально-гетеростатичний - режим функціонування особи на відміну від адаптації з притаманним їй гомеостазом. 3азначено, що надмір самоорганізації системи веде до порушення її рівноваги і до появи нових системних якостей - оригінальності й комуні-кативності, які зумовлюють соціокультурну об’єктивацію продуктів творчості та самоактуалізацію її автора. Психологічними механізмами творчості є інтуїтивно-емоційне вчування та дискурсивно-логічне мислення-впорядкування, опосередковані антици-пувальною здатністю уяви. Обстоюється думка, що поданий у науковому світогляді В.А. Роменця канон психології творчості аксіологічно обґрунтований, оскільки втілює у собі ідеальні налаштування особистості на загальнолюдські цінності та прагнення з метою максимально повного її самоздійснення в обширі доступних можливостей. The article reveals the explanation by V. Romenets’ the nature and mechanisms of psychology of creativity. It has been shown that creativity is qualitatively different – transcenduval-geterostatical – regime of functioning of a person in contrast to adaptation with characteristic to it homeostasis. It has been noted that excess self-organization of system leads to breaches of its balance and to the emer- sion of new system qualities – originality and communi- cativeness, which cause socio-cultural objectivation of the products of creativity and self-actualization of its creator. It has been approved that the canon of psychology of creativity offered by V. Romenets’, is axiologically sub- stantiated, as it embodies ideal settings of a personality on the general-human values and objectives with the aim of its complete self-realization within available opportunities.