Особистісна адаптованість як багатопараметричне психодуховне утворення

Abstract

Дослідження висвітлює теоретичні уявлення щодо розуміння природи та особливостей соціально-психологічної адаптації особи до світу. У статті розглянуто сутнісне змістове наповнення двох рівнів функціонування адаптації – соціального і психічного. Доведено, що соціальний рівень пристосування окреслює взаємодію людини з оточенням, відтак відбувається соціальна адаптивність суб’єкта до зовнішнього світу і соціальна адаптивність особистості у складноструктурованому вітакультурному просторі. Психічний рівень передбачає виокремлення особи як психодуховної субсистеми (А.В. Фурман), де відбувається особистісна адаптованість до внутрішнього психічного виміру та особистісна адаптованість у власному психодуховному світі. Аргументована виняткова роль у пізнанні соціально-психологічної адаптації типологічного методу в контексті вітакультурної методології, суть якого полягає в тому, що за кожним із запропонованих понятійних фіксацій адаптаційної активності закріплюється специфічне категорійне поле, котре й задає сферу їх застосування. Розробка вказаного підходу і чітке виокремлення його методологічних засновків уможливлює виділення домінуючих індикаторів свідомості на різних рівнях суб’єктивного досвіду: у сфері несвідомості – трансфінітного Я, у підсвідомості – іманентного Я, у свідомості – Я-концепції, у трансцендентності – інтуїтивного Я або Самості. The research covers theoretical ideas about understanding the nature and features of socio-psychological adaptation of a person to the world. The essential content filling of two levels of adaptation functioning social and mental – are considered in the article. It is proved that a social level of adaptation defines the interaction of a person with the environment, therefore there is a social adaptability of the subject to the outside world and social adaptability of personality in a complex structured vita-cultural space. Mental level involves the isolation of a person as a psycho-spiritual sub-system (A. V. Furman), where personal adaptation to the internal mental dimension and personal adaptation in own psycho-spiritual world happens. The exclusive role in cognition the socio-psychological adaptation of the typological method in the context of vita-cultural methodology is argumented, the essence of which lies in the fact that for each of proposed conceptual fixations of adaptive activity, is fixed a specific category field, which sets the sphere of their application. The development of this approach and the precise singling out of its methodological foundations enables the allocation of dominant indicators of consciousness at different levels of subjective experience: in the sphere of unconsciousness – transfinite Self, in the subconscious – immanent Self, in consciousness – Self-concept, in transcendence – intuitive Self.