Неоліберальна модель світової економіки як міжцивілізаційна загроза інтернаціоналізації господарського життя

Abstract

Проаналізовано тенденції інтернаціоналізації господарського життя в умовах глобальної конкуренції та доведено, що сучасний етап світового розвитку характеризується динамічним поглибленням політичної, економічної, культурної інтеграції країн світу. Проаналізовано рівень глобалізації в регіональному розрізі та встановлено високу соціально-глобальну поляризацію окремих регіонів світу. Описано національні моделі цивілізаційної експансії, як категоричну необхідність поширення сфери дії суспільних систем саморегулювання з національного на наднаціональний рівень. Здійснено оцінку економічного розвитку цивілізації в глобальному просторі. Обґрунтовано, що поділ людства відбувається не лише за використовуваними технологіями і рівнем добробуту, а й за цивілізаційною ознакою, тобто ознакою культурної сумісності. Виокремлено фази економічного розвитку цивілізації та обґрунтовано тезу про те, що учасники конкуренції між цивілізаціями розділені глибше, ніж з боку міжнаціонального конфлікту та переслідують різні цілі різними методами, тому не можуть зрозуміти цінності, цілі та методи один одного. Встановлено системні виклики неоліберальної моделі світової економіки. Виявлено, що домінування ідей лібералізму в останні десятиліття призвело до стану, в якому не економіка вписується в систему соціальних відносин, а навпаки соціальні зв’язки вписуються в економічну систему. Підтверджено висновок, що ідея неолібералізму поступово стає неактуальною, а неоліберальна модель світової економіки стає міжцивілізаційною загрозою інтернаціоналізації господарського життя. Напрацьовано ідею про необхідність розробки зовсім нового комплексного світобачення, доктрини нового суспільного устрою на основі ліберальних ідей, яка носитиме альтерглобальний характер та буде основою майбутнього посткризового світу. Підсумовано, що стратегії економічного розвитку повинні бути альтерглобальними та враховувати більшу синхронізацію економічних циклів і криз, які не матимуть штучних кордонів, а також поетапне утвердження постіндустріального економічного способу виробництва з характерним набором і співвідношенням устроїв.