МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ ВПРОВАДЖЕНЬ МАЛИХ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ: ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА

Abstract

В контексті прогнозованого до 2030 р. та наступні роки міжнародними енергетичними організаціями розвитку економіки, збільшення чисельності населення, скорочення доведених світових запасів багатьох викопних видів палива, підвищення цін на вуглеводні і прагнення держав знизити залежність від імпортної сировини сприяє активізації розвитку та використання поновлюваних джерел енергії (ПДЕ). Нарощування обсягів використання поновлюваної енергії дозволяє вирішувати глобальні енергетичні проблеми. За даними Міжнародного Енергетичного Агентства – МЕА (International Energy Agency – IEA), темпи зростання традиційної вугільної та газової енергетики, починаючи з XXI століття, складали близько 2% на рік, (у тому числі велика гідроенергетика – 2%, атомна енергетика – 1,6 %). Водночас темпи введення потужностей вітрової та сонячної енергетики в світі вже кілька років поспіль становили понад 25%, що більш ніж на порядок перевищує темпи зростання традиційної паливної енергетики. Найбільш технологічно освоєним способом продукування електроенергії є саме гідроенергетика. Україна володіє значним потенціалом застосування ресурсів малих річок (в основному у західних регіонах), що займає близько 28% загального гідропотенціалу всіх рік України. Використання гідропотенціалу малих річок України дасть змогу досягнути помітної економії паливно-енергетичних ресурсів, враховуючи й те, що розвиток малої гідроенергетики підтримуватиме децентралізацію усієї енергетичної системи, сприятиме вирішенню низки невідкладних завдань віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості.