Моделі інноваційного розвитку аграрного підприємництва: історичний досвід і сучасність

Abstract

Досліджено проблеми інноваційного розвитку аграрного підприємництва. Проведено порівняльний аналіз сільського господарства американських, європейських країн і України, який дав змогу зробити висновок щодо їх прогнозованої інноваційності. Висновки ґрунтуються на основі аналізу наступних критеріїв: роль аграрного сектора у ВНП; орієнтація агробізнесу на ефективність; величина експорту сільськогосподарської продукції; види і ставки кредитування; механізм формування обігових коштів; напрями підтримки агросектору. Виявлено особливості формування інноваційної моделі агробізнесу в Україні упродовж трансформаційного періоду. У 90-ті роки XX ст. визначальними чинниками, що унеможливлювали інноваційний розвиток, стали: інфляція, недостатня бюджетно-фінансова підтримка держави, високі відсоткові ставки комерційних банків, що обмежували доступ агровиробників до кредитних ресурсів, формування основих і оборотних фондів за рахунок власних коштів, високий ступінь зношення сільськогосподарської техніки і устаткування. Сучасний етап інноваційного розвитку аграрного виробництва характеризується визначальною роллю агросектора у ВНП експортоорієнтованості вітчизняних агровиробників на зовнішні ринки. Проаналізовано інноваційну роль адміністрування податку на додану вартість, що дозволяє агровиробникам акумулювати 20% від проданої сільськогосподарської продукції на спецрахунках з цільовою метою придбати нову техніку, засоби механізації, технології. Простежено дію спецрежиму оподаткування агровиробників. Зроблено висновок про те, що він став найбільш доступною і найбільш ефективною пільгою, оскільки його обсяги прямо залежать від результатів господарювання. Звернуто увагу на неможливість використання в Україні в чистому вигляді американської та європейської моделі. Доведено, що українська модель інноваційного розвитку агробізнесу є олігархічною, що виражає інтереси великих агровиробників і має елементи корупції. Ґрунтується ця модель на мінімальній допомозі зі сторони держави. Досліджено інноваційну роль адміністрування податку на додану вартість, що дозволяє агровиробникам акумулювати 20% від проданої сільськогосподарської продукції на спецрахунках з цільовою метою придбання нової техніки, механізації, технологій. Простежено дію спецрежиму оподаткування агровиробників, його позитивні і проблемні сторони. Запропоновано шляхи удосконалення механізму адміністрування ПДВ з метою збереження його інноваційної спрямованості.