Рефлексивне обґрунтування концентрів вітакультурної методології

Abstract

У статті вперше різнобічному рефлексування піддані концентри вітакультурної методології (ВК-методології) як ідеальні форми довершено промисленої дійсності, що погруповані бінарно, зважаючи на розмежування фундаментального і прикладного аспектів-стратегій культуротворення. У результаті отримано вісім діалектично взаємопов’язаних концентрів методології постнекласичного формату раціональності, здійснений логіко-змістовий аналіз виявленої діалектики фундаментально-прикладних зв’язків і залежностей вітакультурно зорієнтованого методологування, а також окреслені парадигмальні особливості авторської наукової школи як відкритої до різних типів, форм, способів та інструментів філософування.