Репрезентація концепту «вік» у польських і українських пареміях про жінок

Abstract

У статті досліджено репрезентацію концепту «вік» у польських і українських пареміях про жінок. Виокремлено марковані з позиції віку номінації на позначення осіб жіночої статі. На прикладі фразеологічно-паремійного матеріалу описано ставлення до осіб жіночої статі різного віку в традиційній польській і українській культурах. Визначено критерії характеристики дівчини / молодої жінки, зафіксовані польськими та українськими прислівʼями і приказками. Виокремлено й описано семантичні різновиди паремійних одиниць про жінок старшого віку. Висвітлено ставлення традиційного польського й українського суспільства до дівування, нерівних (із погляду віку) шлюбів, боротьби зі старінням, що вербалізувалося у вигляді паремій. Зʼясовано особливості репрезентації опозиції «дівчина – вдова» у польських та українських прислівʼях і приказках. Показано, що в польській і в українській традиційних культурах молодість жінки асоціюється з вродою, мінливістю настрою, гнучкістю характеру, прагненням створити сімʼю. Проте українські приказки засвідчують істотно більшу кількість прикладів, що акцентують увагу на зовнішній красі молодої особи жіночої статі. Старший вік жінок в обох культурах повʼязується з негативними оцінками їхнього зовнішнього вигляду, стану здоровʼя, розумових здібностей, рис характеру, моральних якостей, способу виконання жіночої роботи тощо. Авторка доходить висновку про те, що фразеологічно-паремійний матеріал порівнюваних культур засвідчує погляд на стару жінку як на тягар, асоціює її з балакучістю, надокучливістю, вередливістю тощо. В обох культурах репрезентовані прислівʼя і приказки, у яких засуджувалося тривале дівування та перебірливість у виборі супутника життя, а також шлюби з великою різницею у віці. Чималу групу становлять паремійні одиниці зі значенням незворотності часу, туги за молодістю, марністю боротьби із часом.