Знання як "онтологічна реальність": аргумент від "апріорного"

Abstract

У статті досліджується проблема “апріорного” в концептуальному прагматизмі К. С. Льюїса. Використання “апріорного” як аргументу американський філософ розповсюджує на дослідження елементу “даності” пізнавального досвіду. Доводиться, що у сфері зрілого людського досвіду апріорне починається з поняття, тим самим засвідчуючи його двокомпонентність - наявність чуттєвих даних і результатів інтелектуального пізнання. Природа “апріорного” розкривається в темпоральності і процесній динаміці реального світу. Показано, що підсумком логічних міркувань дослідження є аргументація знання як “онтологічно реального”, досвід котрого відкриває перспективи нової системи епістемологічного мислення. Аргументація Клайва Льюїса дає підстави висновувати, що завдяки досвіду уможливлюється осягнення в певному контексті світового процесу. Апріорний елемент досвіду має свої витоки в конкретності людської поведінки, слугує головним аргументом для розуміння духу класичного прагматизму, культури мислення і поліфонії філософського знання. The article investigates the problem of the “a priori” in the conceptual pragmatism of C. Lewis. The American philosopher extends the use of “a priori” as an argument to the research of element of “givens” of cognitive experience. It is proved that in our experience a prioribegins with a concept, thus confirming the two elements of experience – sensory data and intellectual knowledge. The nature of “a priori” is revealed intemporality andprocessuality of the real world. It is shown that the result of logical reasoning of a research is the reasoning of knowledge as “ontologically real”; its experience offers the prospect of a new system of epistemological thinking. C. Lewis’ argumentation leads to the conclusion that the experience opens a possibility of understanding of the world process’context. An “a priori element” of experience has its origins in a particular human behavior. An “a priori element” is the main argument for understanding the essence of classical pragmatism, culture of thinking and polyphony of philosophical knowledge.