Мотиваційна модель уроку в системі розвивального навчання

Abstract

Урок досліджується як основна форма організації навчання і водночас як одиниця учбової діяльності на стадії її становлення, котре функціонально спричи¬нюється головно як двома мотивами-стимулами (спо¬ну¬кання і смислоутворення), так і специфічними мотиваційними вузлами. Останні утворюються як дина¬мічне поєднання вмотивованого долучення учня до учіння, внутрішнього прийняття ним учбової задачі, його ситуативного пізнавального інтересу і мотивації оці¬нювання навчальних та особистих досягнень. У результаті такий синтез актуалізованих на різних етапах уроку мотивів формує мотиваційне ядро учбової діяльності, у якому одні мотиви відповідають прямим продуктам цієї діяльності (теоретичні знання), інші – непрямим, побічним; зміст одних із них стано¬вить відношення до світу предметів, інших – до світу людей; одні детермінуються чинником новизни, інші – почуттєвістю, переживаннями тощо. Відтак ні мо¬тиви емоційного спілкування, ні предметно-маніпу¬ляційні, ні ігрові не здатні постати у ролі-якості прямих продуктів учбової діяльності; такими реально є тільки учбові мотиви, які багато в чому розвиваються завдяки прийнятній атмосфері уроку, тобто єдиному темпу роботи всіх учнів, що забезпечує оптимальний ритм перебігу навчального процесу.