Парадигма консолідації нагляду за банківськими та страховими інституціями

Abstract

Традиційна практика банківської справи, заснована на залученні депозитів і наданні кредитів, сьогодні є лише частиною діяльності типової банківської установи, часто найменш прибутковою. Нові, засновані на інформації складовій бізнеси, такі як торгівл,ч на фінансових ринках і отримання доходів від комісійних платежів, служать основними джерелами прибутковості банківських інституцій. Фінансові інновації привели також до зростання ринкової орієнтації банківських установ, ефективного використання банківських активів, особливо за рахунок реалізації оригінальних концепцій таких, як кредитні свопи і продаж позик третім особам. Теорія поділу базується на декількох принципах. Найважливіші з них це суть різних видів фінансових послуг. Для прикладу страхова діяльність безпосередньо пов’язана з певними формами управління ризиком та з явищем „оберненого циклу продукції”. У той же час банки виконують дуже важливу роль у економіці, полегшують розрахунки, допомагають у здійсненні транзакцій та приймають безпосередню участь у реалізації грошової політики країни