Модернізація регуляторної парадигми в банківській системі України у посткризовий період

Abstract

Досліджено політико-економічні засади реалізації функції регулювання на фінансових ринках. Наголошено, що теорія недосконалості ринку має бути відправною точкою для розуміння потреби посилення дієвості фінансового регулювання. Фундаментальним обґрунтуванням для запровадження фінансового регулювання є існування екстерналій (побічних ефектів) і інформаційних асиметрій між покупцем і продавцем. Розглянуто вплив екстерналій на фондовому ринку і вразливість банківської системи до психологічних настроїв вкладників і до різнопланових “ефектів зараження” (екстерналій), що може призвести до банківської паніки і, зрештою, до системної кризи. Розглянуто поведінкову роль банків як фінансових посередників. Поява фінансових посередників зумовлена потребою у вирішенні проблем асиметричності інформації. Особлива увага звернута на існуванні в банківському секторі економіки двосторонньої асиметричності інформації. У цьому контексті показано зародження ланцюгового ефекту від втрати довіри до банківської системи України за останні роки і до появи фінансової паніки. Розкрито сценарій розвитку негативних подій у банківській системі. На статистичному масиві динаміки гривневих і валютних вкладів населення в I-му півріччі 2015 р. показано глибоке падіння депозитної бази окремих системоутворюючих банків України. Досліджено комплекс заходів з регулювання банківської діяльності, зокрема система захисту (ex-post) та превентивні заходи (ex-ante). Зазначено, що ключовим елементом макропруденційної політики має бути посилення нагляду за системно значущими фінансовими інститутами, що має на меті завчасно виявляти проблеми та здійснювати інтервенції, спрямовані на недопущення фінансових криз. Розкрито зміст регуляторного режиму і регуляторної стратегії у виробленні новітньої парадигми. Реформа національної регуляторної системи повинна мати більше стратегічний ніж тактичний характер. Розглянуто основні принципи і підходи, на яких має базуватись новітня регуляторна парадигма. Охарактеризовано специфіку перебігу процесів взаємодії Національного банку України з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Запропоновано більш системний підхід до регулювання в банківській системі, а саме: макропруденційний підхід з використанням низки головних інструментів прямого пруденційного контролю.