ДІЯЛЬНІСТЬ ГАРВАРДСЬКОГО ІНСТИТУТУ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ ПІСЛЯ 1991 РОКУ В НАПРЯМІ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ (В ОЦІНЦІ УКРАЇНСЬКОМОВНОЇ ПЕРІОДИКИ США)

Abstract

У статті висвітлено напрями роботи Гарвардського інституту українських студій після 1991року – відомого українського осередку в Америці, який постійно здійснює різновекторну науково-дослідну, педагогічну і видавничу діяльність. Громада наших співвітчизників завдячує «українському Гарвардові» доступом до всіх бібліотек світу, правом голосу в науці, легалізацією свого становища (як самостійної сторони) у дискусійних наукових питаннях, культурним визнанням. Це авторитетна академічна платформа для подальшого поширення українських студій у Північній Америці, з якої українці за океаном звертаються до інтелектуального світу, зокрема США, – світу, який формує політичний світогляд і впливає на реальну політику будь-якої держави. Таким чином, Український науковий інститут Гарвардського університету (УНІГУ) покликаний стати науковим освітянським центром для українства з метою збереження його національної ідентичності.

Однак досліджень діяльності УНІГУ через призму українськомовної періодики немає, що, поряд із потребою вивчення цієї наукової проблеми як одного із важливих аспектів збереження національної ідентичності в діаспорі, визначає актуальність нашого дослідження. Його основу складає аналіз матеріалів, опублікованих в українськомовній пресі США: газетах «Свобода» та «Міст». Ці публікації є першоджерелами для досліджуваного питання.

Напередодні відновлення Україною незалежності зусилля УНІГУ зосереджувалися на підтримці державотворчих процесів у нашій державі. На основі аналізу змісту матеріалів української преси, що виходить у США, робимо висновок про те, що сьогодні робота закладу зі збереження національної ідентичності спрямована на розширення й удосконалення розпочатих раніше проєктів: збільшення фінансування для популярної серед студентів Літньої школи українознавства, поповнення фонду бібліотеки українськими книгами, постійна фінансова підтримка важливих дослідних проєктів, як, наприклад, про Голодомор 1932-33 років, про Україну XX століття, про тисячолітню християнську спадщину України й інших. Інститут намагається відповідати сучасним потребам: відстежує та аналізує актуальну інформацію про Україну, шукає нових партнерів для співпраці, організовує конференції, працює з іншими науковими осередками над спільними видавничими проєктами, готує нові кадри, які поступово перейматимуть від старшого покоління естафету розвитку української науки.