Базель III у воєнній імпортозалежній економіці: як зберегти стандарти короткострокової та довгострокової ліквідності й водночас повернути банкам функцію фінансового посередництва

Abstract

Вступ. У воєнних умовах функціонування імпортозалежної економіки застосування стандартів Базель III набуває подвійного значення. З одного боку, нормативи короткострокової ліквідності (LCR) та стабільного фондування (NSFR) залишаються ключовими інструментами забезпечення фінансової стійкості банківської системи. З іншого боку, їх жорстка імплементація у поєднанні з режимом інфляційного таргетування, високодохідними безризиковими інструментами центрального банку та фіскальними стимулами на користь суверенних активів формує структурні перекоси в поведінці банків. За таких умов банки раціонально переорієнтовують портфелі від кредитування реального сектору до інструментів держави та Національного банку України, що послаблює фінансове посередництво й пригнічує інвестиційний розвиток. Це актуалізує потребу в науковому переосмисленні архітектури взаємодії монетарної, регуляторної та фіскальної політики у воєнній імпортозалежній економіці. Мета. Мета статті полягає у розробленні концептуальної моделі адаптації стандартів Базель III та операційного режиму монетарної політики до умов воєнної імпортозалежної економіки за для збереження системної фінансової стійкості та одночасного відновлення функції банківського фінансового посередництва. Метод (методологія). Методологічну основу дослідження складають системний і структурно-динамічний аналіз розвитку банківського сектору України у 2010–2024 рр., компаративний аналіз нормативів Базель III та режимів монетарної політики, емпіричний аналіз статистичних даних Національного банку України щодо структури активів, ліквідності й прибутковості банків, а також інструментарій теорії ігор. Для інтерпретації стратегічної взаємодії між центральним банком, урядом і банківським сектором використано модель ієрархічної гри Неша-Штакельберга; застосовано методи індукції, дедукції та наукового узагальнення. Результати. Установлено, що поєднання жорстких параметрів Базель III, симетричного процентного коридору монетарної політики НБУ та фіскальних стимулів формує стійку рівновагу «другої найкращості», за якої фінансова стабільність і фіскальна мобілізація досягаються ціною пригнічення кредитного каналу. Емпірично доведено структурний зсув у балансах банків: у 2022–2024 рр. частка кредитів нефінансовим корпораціям знижується до 15–17%, тоді як сукупна частка ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ наближається до половини активів, а середньоденні обсяги розміщення коштів у депозитні сертифікати сягають 387 млрд грн. Запропоновано авторський інституційний пакет переходу до «рівноваги розвитку», який передбачає воєнне калібрування стандартів Базель III, середньострокову інтерпретацію інфляційної цілі та впровадження цільового довгострокового рефінансування як балансно нейтральної альтернативи стерилізаційній ліквідності. Обґрунтовано, що така конфігурація дозволяє зберегти системну стійкість банківської системи та відновити умови для продуктивного інвестиційного кредитування в процесі повоєнної реконструкції.Introduction. Under conditions of full-scale war, the application of Basel III standards in an import-dependent economy acquires a dual significance. On the one hand, the liquidity coverage ratio (LCR) and the net stable funding ratio (NSFR) remain key instruments for safeguarding the resilience of the banking system. On the other hand, their strict implementation, combined with an inflation-targeting regime, high-yield risk-free instruments of the central bank, and fiscal incentives in favour of sovereign assets, generates structural distortions in banks’ behaviour. In such an environment, banks rationally reallocate their portfolios away from lending to the real sector toward government securities and instruments of the National Bank of Ukraine, thereby weakening financial intermediation and suppressing investment-driven growth. This situation highlights the need for a scholarly rethinking of the architecture governing the interaction between monetary, regulatory, and fiscal policies in a war-time import-dependent economy. Purpose. The purpose of this article is to develop a conceptual model for adapting Basel III standards and the operational framework of monetary policy to the conditions of a war-time import-dependent economy, with the aim of preserving systemic financial stability while simultaneously restoring banks’ financial intermediation function. Methods (Methodology). The methodological framework of the study combines systemic and structural-dynamic analysis of the Ukrainian banking sector over the period 2010–2024, a comparative analysis of Basel III regulatory requirements and monetary policy regimes, and an empirical examination of National Bank of Ukraine statistics on banks’ asset structure, liquidity, and profitability. In addition, game-theoretical tools are employed. The strategic interaction between the central bank, the government, and the banking sector is interpreted using a hierarchical Nash–Stackelberg game model, alongside methods of induction, deduction, and scientific generalization. Results. The study finds that the combination of stringent Basel III parameters, a symmetric interest rate corridor in the National Bank of Ukraine’s monetary policy, and fiscal incentives produces a stable “second-best” equilibrium, in which financial stability and fiscal mobilization are achieved at the cost of a suppressed credit channel. Empirical evidence reveals a pronounced structural shift in banks’ balance sheets: in 2022–2024, the share of loans to non-financial corporations declined to 15–17%, while the combined share of domestic government bonds and NBU deposit certificates approached one half of total banking assets; average daily placements in deposit certificates reached UAH 387 billion. The article proposes an original institutional package for transitioning to a “development equilibrium,” encompassing war-time calibration of Basel III standards, a medium-term interpretation of the inflation target, and the introduction of targeted long-term refinancing as a balance-sheet-neutral alternative to liquidity sterilization. It is argued that such a configuration makes it possible to maintain systemic banking stability while restoring the conditions for productive investment lending in the course of post-war reconstruction.