Модель механізму формування стратегії забезпечення соціально-корпоративної відповідальності підприємства

Abstract

Вступ. У статті розглянуто механізм формування стратегії соціально-корпоративної відповідальності (СКВ) як ключового інструмента стратегічного управління в умовах турбулентного середовища. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поєднання економічних та соціальних цілей підприємств для забезпечення їх стійкого розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Мета. Метою є обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка моделі механізму формування стратегії СКВ, що дозволяє інтегрувати соціальні та корпоративні складові в єдину систему управління. Методологія. Дослідження ґрунтується на системному підході з використанням SWOT- та PEST-аналізу, сценарного підходу, економіко-математичного моделювання (нечітка логіка, матричні оцінки), а також експертного опитування представників транспортно-логістичних компаній України. Для візуалізації результатів застосовано графічний метод. Результати. Запропоновано логіко-структурну модель стратегії СКВ, яка охоплює стратегічну діагностику, визначення цільових орієнтирів, систему показників ефективності, нормативно-процедурне забезпечення та механізми зворотного зв’язку. Виділено чотири сценарії розвитку транспортних підприємств: песимістичний, пріоритет соціальної складової, пріоритет економічної стійкості, зростання, обмежене зовнішніми ризиками. Емпіричні дослідження виявили дисбаланс: корпоративна складова демонструє відносно високий рівень, тоді як соціальна залишається недостатньо розвиненою. Висновки. Доведено, що для українських підприємств необхідним є посилення соціальних інвестицій, розвиток нефінансової звітності та формування збалансованої системи соціальної й корпоративної відповідальності. Запропонований підхід сприяє досягненню синергетичного ефекту між економічною ефективністю та соціальною орієнтацією бізнесу, забезпечуючи довготривалу стійкість і конкурентні переваги.

Introduction. The article examines the mechanism for forming a corporate social responsibility (CSR) strategy as a key instrument of strategic management in a turbulent environment. The relevance of the study is determined by the need to combine the economic and social objectives of enterprises in order to ensure sustainable development and enhance competitiveness. Purpose. The aim is to substantiate the theoretical and methodological foundations and to develop a model of the mechanism for forming a CSR strategy that enables the integration of social and corporate components into a unified management system. Methodology. The research is based on a systemic approach, employing SWOT and PEST analysis, scenario planning, and economic-mathematical modelling (fuzzy logic, matrix evaluations), as well as an expert survey of representatives of Ukrainian transport and logistics companies. The graphical method was applied to visualise the results. Results. A logical-structural model of the CSR strategy is proposed, which encompasses strategic diagnostics, the determination of target benchmarks, a system of performance indicators, regulatory and procedural support, and feedback mechanisms. Four development scenarios for transport enterprises are identified: pessimistic, social priority, economic resilience priority, and growth constrained by external risks. Empirical findings revealed an imbalance: while the corporate component demonstrates a relatively high level, the social dimension remains underdeveloped. Conclusions. It is demonstrated that for Ukrainian enterprises it is necessary to strengthen social investments, develop non-financial reporting, and establish a balanced system of social and corporate responsibility. The proposed approach contributes to achieving a synergistic effect between economic efficiency and the social orientation of business, thereby ensuring long-term sustainability and competitive advantages.