Музейна практика у збереженні та презентації нематеріальної культурної спадщини

Abstract

У статті порушується питання ролі музейної практики у збереженні та презентації нематеріальної культурної спадщини. Нематеріальна культурна спадщина є комплексним явищем, що має відношення як до феномену традиційної культури, процесів наслідування і трансляції соціально і культурно значимої інформації, так і до сучасного культурно-політичного дискурсу, що відіграє величезну роль у регулюванні процесів у сфері культури. Розглянуто форми та методи збереження нематеріальної культурної спадщини крізь призму музеології. Організація «живого музею» не обмежується експонуванням лише матеріальних проявів нематеріальної культурної спадщини, але також активно сприяє роботі з молоддю через майстер-класи та інші форми передачі знань від майстрів-носіїв. Однією із популярних форм музейно-педагогічної роботи, пов’язаної зі збереженням і презентацією нематеріальної культурної спадщини, є діяльність різноманітних гуртків, залучення до музейної діяльності фольклорних колективів, організація фестивалів народної музики і подібних заходів. Важливою тенденцією є також використання театралізації як елемента музейної комунікації. Також у музеях все більше використовуються різні форми історичних реконструкцій, демонстрація ремісничого виробництва, різні свята, що застосовуються як в музеях-будівлях (дитячі та сімейні свята), так і в музеях під відкритим небом й екомузеях, а також використання ігор у музейно-педагогічній діяльності. Як показує аналіз використання форм та методів, музей володіє більш широкими та ефективними механізмами збереження нематеріальної культурної спадщини.