Ґенеза толерантності та перспективи українотворення

Abstract

Ґенеза толерантності обґрунтовується в найважливіших вимірах її філософського та наукового осмислення – як проблема, ідея, принцип, соціокультурне явище, онтична реальність, важливий концепт, інтегральна особистісна риса і світоглядна універсалія сучасної суспільної свідомості. Різнобічно досліджується соціальна толерантність як засаднича форма загальнолюдського порозуміння у змістовому взаємодоповненні онтолого-феноменологічного, гносеолого-номенологічного, психосоціального і психософійного напрямів та низки похідних від них методологічних підходів до з’ясування сутності та особливостей розвиткового функціонування цього феномену в історії людства і суспільному сьогоденні України. Основним методом опрацювання великого за обсягом культурно-історичного матеріалу є системо-миследіяльне обґрунтування толерантності в історії філософії і в сучасній науці у логіко-змістовій наступності його трьох версій – філософсько-методологічного (1-ий етап), поліпарадигмального, а відтак і міждисциплінарного (2-ий етап) і теоретико-емпіричного (3-ій етап). У результаті такого генетичного розкодування толерантності постає теорія соціальної толерантності, що, крім пояснювальної, світоглядної та методологічної функцій, має також ідеологічне призначення – утверджувати в масовій свідомості ідею українотворення, котра б знаходила конкретний формовияв у діяльному і вчинковому повсякденні народів, які проживають на українській землі.