Інституційні компенсатори відкритості та фіскальної експансії в країнах Центрально-Східної Європи

Abstract

Зазначено, що країни Центрально-Східної Європи демонструють особливий тип макрофіскальної вразливості. Обґрунтовано, що функціональна конвергенція фіскальної політики таких країн з так званим «старим» ЄС супроводжується одночасним зміщенням у бік вищих рівнів перерозподілу ВВП через бюджет та державного боргу до ВВП. Вказано, що така фіскальна експансія відбувається на тлі високого рівня глобалізованості постсоціалістичних країн, реальної та інституціональної конвергенції. Наголошено, що якість інститутів, зокрема, ефективність врядування в країнах ЦСЄ, залишається на нижчому рівні, ніж у «старому» ЄС. Акцентовано, що розрив в інституціональній конвергенції на тлі досягнутої фіскальної конвергенції є викликом подальшому розвитку постсоціалістичних країн. Визнано, що вони повинні обирати з-поміж більш повільних темпів зростання ВВП на душу населення (градуальна реальна конвергенція), звуження фіскальних можливостей реакції на шоки та більш жорстких фіскальних лімітів інвестицій в якість інститутів. Аргументовано, що країни ЦСЄ повинні обрати траєкторію «меншої держави», яка активно інвестує в якість врядування, що дозволить суттєво знизити ризики боргової нестабільності в майбутньому та продовжити реальну конвергенцію.