Особливості методологічного інструментарію сучасної інституціональної теорії та її перспективи

Abstract

Моделі трансформації, що ґрунтувалися на неокласичній економічній теорії та стали теоретичною основою постсоціалістичного реформування української економіки в сучасних умовах уже не спрацьовують. Ідейне банкрутство неокласичного підходу та його методологічних принципів продемонструвала також і глобальна економічна криза. Поряд із традиційними чинниками виробництва (землею, працею та капіталом), важливими стають інституціональні, які визначають динаміку економічного зростання. Інституціональні зміни, що суттєво впливають на сучасний економічний розвиток, вимагають їх врахування в економічній теорії і, відповідно, використання інституціонального аналізу. В цих умовах на передній план економічної науки висувається інституціоналізм як визначальний науковий напрямок, що в найбільшій мірі впливає на економічну теорію, практику та політику. Оскільки всередині самого інституціонального напряму в економічній науці немає єдності, а існують значні розбіжності, то дослідження методологічного інструментарію даного напряму не викликає сумнівів.