Аналіз фінансових ризиків на основі логічно - дедуктивних методів

Abstract

Гпибокий аналіз фінансового ризику, як і усіх інших, можливо здійснити лише на основі доповнення його якісної (кваліфікованої) характеристики кількісною (квантифікованою) оцінкою. На відкритті “Академії Герлінга” з досліджень ризику’’ у Мюнхені 28 серпня 1990 року професор Отто-Петер Обермейер відзначив, що тепер все більше не вистарчає, так званого, пробабілістичного, тобто математичного опрацювання випадкових явищ, необхідного для повноцінного аналізу ризику і наступного усунення його причин, чи наслідків. При цьому, на думку вченого, треба широко виходити не лише з того поняття ризику, який техніками і натуралістами називається об'єктивним, але і з того, який у суспільно-економічному житті кваліфікується як суб'єктивний, передусім підприємницький, фінансовий ризик. Однак, особливістю фінансових ризиків є надзвичайна складність їх кількісної оцінки, оскільки дуже важко виявити закономірності їх прояву, опираючись на причинно-наслідковий зв'язок. Французький вчений Поль Марі Годме навіть зауважив, що про фінансові закономірності можна говорити тільки у науковому розумінні, оскільки слово “ закономірність”, як він вважає, означає існування об'єктивного зв'язку між різними фінансовими та іншими явищами. Причину низької передбачуваності фінансових ризиків, Леонід Хорін вбачає у тому, що вони не мають природних стабілізаторів свого рівня, а тому їх оцінка, а відповідно і страхування, на його думку, стає можливими лише при умові створення для них штучних стабілізаторів. Відомий фінансист Дж. Сорос вважає, що навіть сама ідея вимірювання такого ризику є некоректною, оскільки вона ігнорує феномен рефлективності. Саме тому, сучасна теорія ризику протягом двох десятиліть рекомендує здійснювати оцінку і аналіз кредитних ризиків на основі застосування рефлексивних, логічно-дедуктивних методів.