Розвиток страхового захисту українського суспільства у Польщі (історичний аспект)

Abstract

Передусім було проведено жорсткі заходи щодо безпосереднього обмеження діяльності, здійснюваної іноземними страховими компаніями. Відомі українські страхові товариства “Дністер” та “Карпатія” формально не вважалися іноземними, однак і вони відчули упереджене ставлення державної адміністрації. Водночас почала зростати кількість приватних національних страхових товариств — спершу акціонерних, а згодом і взаємного страхування. Так, якщо у 1918 р. їх було 17, то в 1920 р. — 32 (18 акціонерних і 14 взаємних)'. Крім того, страхування від вогню було найпопулярнішим серед страхових компаній: ліцензіями на його проведення володіло аж 19 закладів'. Отже, зростало взаємне суперництво на страховому ринку, втриматися на якому ставало дедалі важче. Але ще більші випробування чекали на перше українське страхове товариство “Дністер” , як і на інших приватних страховиків, у зв’язку із прийняттям польським урядом нової концепції страхування. Основною ідеєю цієї концепції було законодавче запровадження обов’язкового страхування нерухомості (будівель) від вогню. Як із теоретичного, так і з практичного поглядів було цілком очевидним, що тільки обов’язковість забезпечить масовість страхування, а отже, його повноту, реальність і дешевизну, такі необхідні для дрібних сільських власників.