Культурологічний аспект в соціальних комунікаціях системи управління ранньофеодальної держави Київська Русь.

Abstract

Розглянуто основні чинники управлінсько-комунікативної моделі державного управління в Київській Русі як поєднання різних культурних традицій воїнів-варягів та автохтонів слов'ян. Окреслено умови та наслідки використання комунікативної системи для централізації держави й ефективного її розвитку впродовж тривалого періоду. Зосереджено увагу на історичному складникові політичних інституцій, що увійшли до управлінської моделі комунікацій Київської Русі. У дослідженні узагальнено структуру управлінської комунікації періоду ранньофеодальної держави Київська Русь як особливого виду соціальних комунікацій; виявлено типові риси в системі управлінських комунікацій культурних традицій народів, що перебували в безпосередній взаємодії; проаналізовано історично сформовані риси управлінських комунікацій для встановлення причинно-наслідкових зв'язків успішного існування Київської Русі. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових методів (опис, порівняння, аналогія, аналіз тощо), а також порівняльно- історичного, історично типологічного, історично хронологічного методів. Наукова новизна статті полягає в дослідженні поєднання культурних традицій агентів взаємовпливу в політичній системі управлінських комунікацій Київської Русі як ефективної комунікативної мережі, що уможливила тривалий розвиток середньовічної держави в умовах поліцентричності й територіальної розгалуженості. Висновки. Управлінсько-комунікативна мережа Київської Русі зумовила симбіоз двох управлінських культур, слов'янської та норманської керівних традицій. Взаємопроникнення культур і стабільний еволюційний розвиток комунікативної мережі зумовили успішне існування держави впродовж тривалого історичного періоду.