Jurysdykcja sądów kościelnych w Polsce w sprawach o nieważność małżeństwa

Abstract

Wyłączne prawo sądu kościelnego do rozpatrywania spraw o stwierdzenie nieważności małżeństwa wynika nie tylko z przepisów prawa kanonicznego, ale również z prawa polskiego. Jak stanowi polska Konstytucja z dnia 2 kwietnia 1997 r. w art. 25 ust. 3: «Stosunki między państwem a kościołami i innymi związkami wyznaniowymi są kształtowane na zasadach poszanowania ich autonomii oraz wzajemnej niezależności każdego w swoim zakresie (…)». Sądownictwo kościelne (zakres kompetencji rzeczowej i miejscowej, skład sędziowski, wysokość kosztów sądowych, tryb rozpatrywania spraw sądowych) należy do spraw wewnętrznych Kościoła katolickiego, w które państwo polskie nie ingeruje. Przepisy prawa kanonicznego zawarte w Kodeksie Prawa Kanonicznego z 1983 r., Instrukcji procesowej Dignitas connubii z 2005 r. oraz Liście apostolskim Motu proprio Mitis Iudex Dominus Iesus z 2015 r. w sposób szczegółowy określają zasady działalności sądów kościelnych. W Polsce funkcjonuje 14 sądów metropolitalnych oraz 26 sądów diecezjalnych. Sąd, zanim przyjmie sprawę do przewodu sądowego, musi upewnić się, że jest właściwy miejscowo. Według Annuarium Statisticum Ecclesiae in Polonia w 2017 r. odbyło się 133 586 ślubów kościelnych. Jak pokazuje statystyka, w tym samym roku w procesie zwykłym przed sądami kościelnymi zapadło 3 875 decyzji w sprawach o stwierdzenie nieważności małżeństwa: 2 755 za nieważnością, 907 przeciw nieważności, w 119 sprawach nastąpiło umorzenie procesu, zaś w 94 zrzeczenie się instancji. Reforma sądownictwa kościelnego dokonana pod koniec 2015 r. przez papieża Franciszka ma pomóc stronom procesowych szybciej otrzymać wyrok w sprawie o nieważność małżeństwa. Dotychczas sprawy małżeńskie toczyły się przeważnie w sądzie diecezji, gdzie małżeństwo kościelne było zawarte lub gdzie mieszkała strona pozwana. Po wejściu w życie nowych przepisów można już wszcząć proces – bez potrzeby zgody oficjała strony przeciwnej – także w sądzie właściwym dla miejsca zamieszkania strony powodowej bądź tam, gdzie trzeba będzie zbierać większość dowodów. W Polsce niestety wciąż w wielu sprawach strony czekają na wyrok dłużej niż rok czasu. Виключне право церковних судів розслідувати недійсність шлюбу є наслідком не тільки канонічного права, але й польського законодавства. Відповідно до Конституції Польщі від 2 квітня 1997 р. (Ст. 25 (3)): Відносини між державою і церквою та іншими релігійними організаціями ґрунтуються на принципі поваги до їх автономії і взаємної незалежності кожної людини у власній сфері (…). Церковна судова влада (коло об’єктивної та місцевої компетенції, колегія суддів, сума судових витрат, тип розгляду запитів) належить до внутрішніх справ Католицької Церкви, з якими Польська держава не втручається. Регламенти канонічного права, включені до Кодексу канонічного права 1983 р., Інструкції 2005 р. Dignitas connubii та Апостольського листа Моту Пропріо Мітіс Іудекса Домінуса Ісуса 2015 року визначають основу для діяльності церковних судів. У Польщі функціонують 14 столичних судів та 26 єпархіальних судів. Перш ніж суд розглядає справу в сесії, вони повинні переконатися, що це компетентний суд для даної області. Відповідно до Annuarium Statisticum Ecclesiae у Полонії, у 2017 році було 133 586 церковних весіль. Як показує статистика, того ж року шляхом звичайного процесу було прийнято 3 875 рішень про визнання недійсними шлюбів: 2 755 про визнання недійсними, 907 проти недійсності, 119 справ було відмінено, 94 не було доопрацьовано через те, що сторони відкликали цю справу. Реформа церковних судів, яка відбулася в 2015 році з ініціативи папи Франциска, повинна допомогти сторонам отримати вирок щодо визнання недійсності шлюбу швидше, ніж раніше. До цього моменту більшість шлюбних справ розглядалося перед судом єпархії, в якій подружжя одружилося або де проживав відповідач. Оскільки нові норми діють, можна розпочати процес без дозволу захисника, також у суді, належному для скаржника, або де слід зібрати більшість доказів. На жаль, у Польщі у багатьох випадках сторонам доводиться чекати більше року, щоб суд виніс вирок.