Економічні важелі управління системою освіти України

Abstract

Віддавна освіта є важливою сферою людської життєдіяльності. Без сумніву, вона – один з головних чинників соціального прогресу. Проте, як окрему галузь економіки, освіту стали виділяти лише з недавніх пір. Певним чином на це вплинула відсутність безпосереднього зв’язку із матеріальним виробництвом. На рубежі ХІХ і ХХ століть освітяни вирішували перш за все педагогічні та культурні завдання. Видатки на освіту того часу були незначними, тому й не враховувалися в бухгалтерському обліку та економічних розробках. Наприкінці ХХ століття, коли в освіту інвестуються щоразу відчутніші кошти, з’явилася нагальна потреба у глибокому дослідженні економічної ситуації в світі. Те, що освіта потребує негайних реформ розуміють усі, хто більшою чи меншою мірою зіштовхнувся із проблемою плекання фахівців. Потрібно зрозуміти просту річ: доки на освіту не витрачатимуться достатні кошти, не буде створена дієва управлінська система та не відбудеться перехід на нові навчальні технології, доти освіта залишиться на тому ж рівні. Молода особа, приступаючи до навчання у ВНЗ, ставить за мету здобути певні знання з обраної спеціальності, які в подальшому дадуть їй змогу працевлаштуватися і в такий спосіб забезпечити пристойні умови існування для себе і своєї сім’ї.