Вчинкова буттєвість особистості: від концепту до метатеорії

Abstract

Мета пропонованої наукової роботи полягає у філософсько-психологічному обґрунтуванні засновків метатеорії особистості як системної плероми (від грецьк. pleroma – повнота, велика кількість, множина) складноорганізованого знання постнекласичного типу раціональності, об’єкт-предметна рефлексивна панорама якого охоплює, з одного боку, взаємопроникнення двох сфер онтофеноменальної тотальності людського повсякдення – смислобуттєвості і сенсожиттєвості, що через різноманітні форми усуб’єктнення забезпечують особі екзистенційно індивідуальнісний вихід на безкраї горизонти самотворення і самоздійснення, з другого – наявні у філософії і науці підходи, методи, концепції, теорії, парадигми як матеріал для критичної рефлексії, різнобічного інтелектуального опрацювання, синтетичного теоретизування і конструктивного методологування, ще з іншого боку, не лише освоєні у філософській методології інструменти миследіяльності (мислесхеми, рефлексивні моделі, моделі-конфігуратори, методологічні план-карти, категорійні матриці та ін.), а й новітні, інноваційні, що уможливлюють метапарадигмальне дослідження особистості як форми і способи буття й одночасно як стану і стилю життя.