INTANGIBLE ASSETS IN THE POSTINDUSTRIAL ECONOMY: MYTHS AND REALITY

Abstract

Мета статті — розгляд ролі та місця нематеріальних активів у постіндустріальній економіці. Проаналізовано погляди різних учених на формування і розвиток постіндустріальної економіки з позицій глобалізації та визначено основні неврегульовані суперечності, які спостерігаються на шляху її розвитку. З позиції критичного аналізу спростовано хибність деяких тез щодо впливу нематеріальних активів на макро- і мікроекономічні показники економіки постіндустріального суспільства в цілому та окремих підприємств зокрема. На основі статистичних даних економіки країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕCD) спростовано тезу про швидку ефективність і віддачу від упровадження нематеріальних активів. Складність виміру віддачі нематеріальних активів полягає у тому, що і результати їх залучення у виробничий процес здебільшого матимуть нематеріальний характер, який не пов’язаний із створенням кінцевого продукту споживання (створення організаційного капіталу, людського капіталу тощо). Запропоновано розширити гіпотезу парадоксу Р. Соллоу стосовно інформаційних технологій на інші види нематеріальних активів. Проаналізовано бухгалтерське законодавство різних країн і визначено, що розмір інвестицій на здійснення НДДКР можуть по-різному вплинути на величину нематеріальних активів. Представлено результати аналізу активів провідних світових корпорацій, які працюють у різних галузях. Для цього проаналізовано структуру їхніх балансів за 2018 рік і визначено, що нематеріальні активи насправді не займають домінуючої частки в сумі загальних активів.