Наука і практика у роботі психолога

Abstract

Дослідження -реакція автора на матеріали диспуту “Методологія і методи практичної психології” [16]. Архітектоніку тексту утворюють опозиції, де перша складова - позиція диспутантів, а друга - автора: • класичне - “типораціональне” (класичне, некласичне, постнекласичне) бачення відносин між психологічною наукою і психологічною практикою; • психологія і практика, психолог і практика - психологія як практика, психолог як теоретик і практик в одній особі; • психологічна практика як “застосування досягнень науки” та “робота з клієнтом” - психологічна практика як сфера функціонування психологічного знання та практика психології як логіко-історичний рух-поступ психологічного пізнання, збагачуваний творчими внесками психолога; • психолог як “аплікатор” досягнень психології - психолог як посередник між психологічною наукою та психологічною практикою, який практикує шляхом власного життя-діяльності; • “клієнтна” та “організаційна” моделі психологічної практики - моделі практики залежно від того, як саме практикує психолог; • ідеї “корекції”, “цілеспрямованого формування”, “самоспричиненого розвитку” психіки - від ідеологем до поняття про психічний розвиток людини у межах переходу від класичного (дуалістичного) до не-класичного (моністичного) способу розв’язку основної проблеми психології (психогенетичної, проблеми “внутрішнього - зовнішнього”); • методологія “тут і тепер” - методологія “тут і там”. • психологічна практики / практична психологія взагалі - психологічна практика / практична психологія системи освіти України; Дослідження ґрунтується на аналізі наукових текстів, передовсім текстів теоретиків психологічної практики / практичної психології на пострадянському (українському і російському) просторі. Позиція автора обстоюється із залученням дотичних до теми дослідження публікацій, у тому числі власних. Останні - його психологічна наука і психологічна практика, які діють “в одній особі”, зрештою - його звіт за багаторічну роботу у закладі освіти. Це його внесок у те святкування, про яке йшлося і ще йтиметься далі. Дослідження спровоковане згаданою дискусією, проте за логікою це пряме продовження або, точніше, розгортання, спроектоване на тему “наука і практика у роботі психолога”, сутнісного змісту брошури [23]. Логіка та історія досліджень у царині психології розвитку стає ключем до розуміння відносин між психологічною наукою та психологічною практикою. Пафос дослідження: від мрій українського психолога до психології його мрії. Ставиться питання про недоцільність існування Академії педагогічних наук України як державної інституції.