Програми МВФ: досвід окремих країн та перспективи для України

Abstract

Зазначено, що МВФ є провідною інституцією, яка підтримує глобальну економічну та фінансову стабільність. Обґрунтовано, що, на відміну від решти інших міжнародних фінансових інституцій, Фонд не є просто кредитною установою. Наголошено, що МВФ утримує пул валют країн-членів і певну кількість власних міжнародних резервів та використовує ці кошти для надання кредиту своїм членам, які зіткнулися з економічними і фінансовими труднощами або очікують їх незабаром. Вказано, що внесок кожного члена є квотою, яка базується на відносній позиції країни у світовій економіці, зокрема на ВВП, торгівлі, потоках капіталу в цю країну та її міжнародних резервах. Уточнено, що загальний пул квот доповнюється ресурсним рахунком, який є важливим доповненням до пулу квот у випадку винятково високих потреб країн-членів у ресурсах Фонду. Розглянуто новий кредитний інструментарій Фонду, який еволюціонував разом із розвитком світової фінансової системи і цей процес модернізації прискорився після фінансової кризи 2008 р. Констатовано, що це було відповіддю на зростання потреб у ресурсах країн-членів та відповідно підсилення безпеки цих ресурсів. Акцентовано, що разом із модифікацією існуючих програм кредитування Stand-By Arrangements (SBA) і Розширеного кредитування (EFF) були запроваджені нові програми кредитування (FCL, PLL, RFI). Вказано, що МВФ також надавав кредити групі бідних країн на пільгових умовах і, зокрема, під нульову відсоткову ставку. Наголошено, що це кредитування допомагало вийти на стійке економічне зростання та обмежити бідність у цих країнах. Визначено, що метою статті є на основі методу порівняльного аналізу результатів програм МВФ у різних країнах сформулювати основні напрями необхідних структурних реформ в Україні.