Виробнича функція в швейній галузі за умови зростаючої віддачі від масштабу: кейс Бангладеш

Abstract

Емпірично перевірено наявність зростання віддачі від масштабу у функціонуванні виробничої функції швейного сектору Бангладеш. Виробнича функція Кобба-Дугласа оцінюється за допомогою сучасних економетричних методів на основі первинних даних. Оцінки за узагальненим методом найменших квадратів показують, що продуктивність робочої сили становить 22,17%, а продуктивність капітальних інвестицій – 61,02%, що є статистично значущим на будь-якому рівні значущості. Таким чином, виробнича функція швейного сектору Бангладеш працює в умовах спадної віддачі від масштабу. З узагальненої оцінки коефіцієнта детермінації за узагальненим методом найменших квадратів видно, що близько 99,97% загальної варіації випуску залежної змінної пояснюється підібраним рівнянням регресії. Таким чином, модель дуже добре відповідає даним. Згідно з результатами діагностичного тестування немає проблем з автокореляцією, гетероскедастичністю, умовною гетероскедастичністю авторегресії та нормальністю випадкових похибок. Результати тестування підтверджують, що модель задана правильно. Також встановлено, що у швейному секторі Бангладеш середня гранична продуктивність робочої сили становить 0,0236, а середня гранична продуктивність капітальних інвестицій – 0,5222. Оскільки гранична продуктивність робочої сили менша, ніж капітальні інвестиції, можна стверджувати, що ці фабрики не можуть зменшити виробничі витрати шляхом переміщення ресурсів з капіталомістких технологій на трудомісткі. Відповідно цей сектор не може створювати додаткові можливості для працевлаштування. Результати тестів CUSUM та CUSUMSQ підтверджують, що переважна виробнича функція швейного сектору Бангладеш може бути використана під час прийняття політичних рішень.