Психокультура як самоорганізована сфера аксіобуття

Abstract

Проблема психокультурного розвитку людини є однією з актуальних у сучасних розвідках наук про людину і суспільство. Природа психодуховного вчинкового зреалізування особистості, суб’єктивна діалектика свідомості і культури, вітальні і духовні сили людини тощо набувають подальшого осмислення в контексті пояснення інтраекзистенційних практик особистого повсякдення громадян. Ґенеза феномена психокультурного як такого перетворюється у філософсько-методологічному дискурсі на головну світоглядну проблему не стільки сьогодення, скільки майбутнього.