Інтернаціоналізація юаня: проблема стратегії односторонніх вигід та її глобальні ризики

Abstract

Стверджується, що очікування близького лідерства Китаю у сфері функціонування резервних валют ґрунтуються на кількісних критеріях оцінки його внеску в розподіл глобальної економічної потужності. Інтернаціоналізація юаня пов'язана з його поширенням торговельними каналами та створенням мережі його обігу без прямої рецикляції на внутрішній ринок активів, Разом із обмеженням припливу капіталів на нього зазначене вказує на прагнення КНР проводити політику набуття юанем резервного статусу в гібридний спосіб, коли глобальній економіці нав'язується обіг китайської валюти без можливості розміщення її в ліквідних активах, завдяки чому країна отримує односторонні вигоди. У статті підкреслено, що ізолювання внутрішнього ринку активів від припливу капіталів свідчить про його структурну слабкість і фактичні ознаки перегріву. Отже, інтернаціоналізація юаня закономірно не спирається на лібералізацію потоків капіталу. Зазначено, що розширення мережі свопів між Народним банком Китаю та центробанками багатьох країн світу є проявом політики акселерації торговельної залежності від китайського імпорту поряд із посиленням залежності від ліквідності в юанях за кордоном. Зростання паралельного обігу юаня за межами КНР і обмеження доступу на внутрішній ринок глобальних капіталів вказує на вразливість країни до конфлікту між рівноважним збільшенням вартості активів та конкурентоспроможністю. Наголошено, що зниження ліквідності глобальних валютних резервів унаслідок зростання в них частки гібридної резервної валюти (юаня) загрожує погіршенням монетарної стабільності у світі. 3 огляду на зазначене, є нагальна потреба в запровадженні наднаціонального нагляду за процесом інтернаціоналізації валют таких країн, як Китай.