Розвиток організаційно-правового та ідейного формування інституцій, що надають страхові послуги

Abstract

Розглянуто сутність страхових послуг та різні варіанти організаційно-правових форм інституцій, що надають ці послуги. Запропоновано авторське трактування товариств взаємного страхування на базі діючих у різних країнах формах даних інституцій. З’ясовано, що в процесі еволюції страхова справа почала формуватись із обопільної потреби – взаємності. Значно пізніше страхування стало фінансовою послугою, орієнтованою на задоволення потреби однієї сторони та отримання фінансової вигоди іншою. Приділено увагу формам здійснення страхування на етапі формування ринку страхових послуг. Висвітлено принцип взаємності та розкрито його загальні основи, визначено взаємність як основу в акційному та взаємному страхуванні. Запропоновано умовний поділ інститутів за формою власності на акціонерні товариства та товариства взаємного страхування. Відзначено їхні переваги, недоліки та особливості в різних країнах. Закцентовано увагу на взаємності, в основі якої лежать консолідація споживачів та їх ризики. Зроблено висновок, що страхові компанії у формі акціонерних товариств мають додаткову мету діяльності – отримання прибутків їх акціонерами. Визначено організаційно-правові форми інституцій, що можуть надавати страхові послуги в країнах ЄС і Україні та види акціонерних товариств у даних країнах. Здійснено компаративний аналіз вимог до статутного капіталу інституцій, що надають страхові послуги в Україні та ЄС. З’ясовано, що в багатьох країнах вони диференційовані для товариств взаємного страхування та страхових компаній акціонерних товариств. На відміну від лібералізації доступу страхових послуг до ринків різних країн вимоги до фінансової стабільності та до розмірів страхових компаній постійно зростали. Це стимулювало консолідацію як страхових компаній у формі акціонерних товариств, особливо в Україні, так і товариств взаємного страхування у Європейських країнах. Наголошено на опосередкованості узалежненості вимог до розмірів статутного капіталу та стабільності функціонування страхової інституції.