Кліринг та розрахунки на ринку деривативів: проблеми та перспективи для України

Abstract

Вступ. Ринок деривативів є одним із ключових елементів сучасної фінансової архітектури, який виконує стратегічну функцію перерозподілу ризиків, формує очікування щодо майбутньої динаміки цін на базові активи та сприяє підвищенню ліквідності фінансових і товарних ринків. Похідні фінансові інструменти - ф’ючерси, опціони, свопи – у розвинених країнах становлять значну частку біржових операцій і виступають індикаторами стабільності та зрілості національних фінансових систем. Ефективне функціонування ринку деривативів неможливе без надійної клірингової та розрахункової інфраструктури, яка гарантує своєчасне виконання зобов’язань за угодами, мінімізує ризики невиконання контрактів і забезпечує довіру між учасниками торгів. Метод (методологія). У статті використано комплекс теоретичних і аналітичних методів дослідження. Метод теоретичного узагальнення застосовано для систематизації наукових підходів до сутності клірингу та розрахункових механізмів на ринку деривативів. Порівняльний аналіз використано для зіставлення міжнародного та українського досвіду функціонування центральних контрагентів і клірингових систем. Інституційно-структурний метод дав змогу оцінити роль державних і ринкових інститутів у формуванні посттрейдингової інфраструктури. Системний підхід забезпечив виявлення взаємозв’язків між нормативними, технологічними та організаційними елементами клірингової моделі в Україні. Результати. Результати дослідження засвідчили, що головною проблемою розвитку ринку деривативів в Україні є відсутність центрального контрагента, що обмежує ефективність клірингу та підвищує ризики невиконання зобов’язань. Виявлено низький рівень ліквідності та обмежену участь інституційних інвесторів через недосконалість технічної та нормативної інфраструктури. Порівняльний аналіз міжнародного досвіду (ЄС, США, Японія) показав, що централізований кліринг і маржинальні системи є ключовими інструментами зниження системних ризиків і забезпечення прозорості торгів. Обґрунтовано необхідність гармонізації національного законодавства з вимогами EMIR і MiFID II, створення центрального контрагента та цифровізації розрахункових процесів. Доведено, що реалізація цих заходів підвищить фінансову стабільність, довіру до ринку капіталу та сприятиме інтеграції України в європейський фінансовий простір.

Introduction. The derivatives market represents one of the key elements of the modern financial architecture, performing a strategic function of risk redistribution, shaping expectations regarding the future dynamics of underlying asset prices, and enhancing the liquidity of financial and commodity markets. Derivative financial instruments—futures, options, and swaps – constitute a substantial share of exchange-traded operations in developed economies and serve as indicators of the stability and maturity of national financial systems. Effective functioning of the derivatives market is impossible without a reliable clearing and settlement infrastructure that ensures timely fulfilment of contractual obligations, minimises counterparty default risks, and builds trust among market participants. Methodology. The study employs a combination of theoretical and analytical research methods. Theoretical generalisation was applied to systematise scientific approaches to the nature of clearing and settlement mechanisms in the derivatives market. Comparative analysis was used to contrast the international and Ukrainian experiences in the operation of central counterparties and clearing systems. The institutional–structural method allowed for the evaluation of the role of state and market institutions in shaping post-trading infrastructure, while the systems approach facilitated the identification of interrelations among regulatory, technological, and organisational elements of the Ukrainian clearing model. Results. The findings reveal that the main obstacle to the development of the derivatives market in Ukraine is the absence of a central counterparty (CCP), which limits the efficiency of clearing operations and increases counterparty risks. The market exhibits low liquidity and limited participation of institutional investors due to deficiencies in both technical and regulatory infrastructure. Comparative analysis of international practices (EU, USA, Japan) demonstrates that centralised clearing and margining systems are crucial tools for reducing systemic risks and ensuring market transparency. The study substantiates the necessity of harmonising national legislation with EMIR and MiFID II requirements, establishing a central counterparty, and digitalising settlement processes. Implementation of these measures is expected to enhance financial stability, increase investor confidence, and promote Ukraine’s integration into the European financial space.