Витрати на збут у системі обліку й аналізу невиробничих витрат

Abstract

Витрати підприємства можна поділяти на виробничі і невиробничі. До виробничих витрат відносять витрати на виробництво і загальновиробничі витрати. Відповідно, усі решта витрат підприємства можна вважати невиробничими. Невиробничі витрати підприємства варто поділяти на: невиробничі капітальні витрати, інші невиробничі витрати операційної діяльності, фінансові, податкові та інші невиробничі витрати (втрати) у межах витрат неопераційної діяльності підприємства. Збут продукції – динамічний процес руху продукції на певному її ринку, який підтверджує або не підтверджує ефективність підприємницької діяльності і відповідно засвідчує або не засвідчує конкурентоспроможність підприємства. Витрати на збут – це нормативні і понаднормативні продуктивні витрати, пов’язані з повним циклом забезпечення усіх процедур і вимог до збуту продукції. У складі синтетичного рахунку 93 «Витрати на збут» пропонується відкривати 9 субрахунків, серед яких: 931 – витрати пакувальних матеріалів і ремонт тари; 932 – оплата праці та комісійні винагороди працівникам сфери збуту; 933 – витрати на передпродажну підготовку товарів, рекламу і дослідження ринку (маркетинг); 934 – витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом. Визначено мету, джерела, види та напрямки аналізу витрат на збут продукції.