Вплив системи освіти та охорони здоров’я на рівень соціальної безпеки країн у контексті глобальних цілей сталого розвитку

Abstract

Вивчено вплив систем охорони здоров’я та освіти на рівень соціальної спрямованості економічного розвитку. Виявлено, що низький рівень соціальної орієнтації країн вказує на наявні загрози національній безпеці як в економічній, так і в соціальній сфері, що потребує розробки ефективної економічної політики з урахуванням цілей національного сталого розвитку. Соціальні фактори покласифіковано на такі групи: демографічні фактори; показники розвитку системи освіти; показники кон’юнктури ринку праці; показники розвитку системи охорони здоров’я; показники системи розподілу приватного доходу та соціально-економічної нерівності. З точки зору цілей сталого розвитку і факторів безпеки визначено два основних компоненти соціального забезпечення: розвиток системи освіти та розвиток системи охорони здоров’я, які характеризуються відповідними групами показників. Систематизовано показники з урахуванням динаміки їх граничних значень і потенційних тенденцій змін. Використано показники як критерії для виявлення можливих критичних загроз або ризиків для безпеки. Зазначено, що вони також дають змогу своєчасно розглянути та підтримати стійкість і безпеку соціального розвитку. За результатами інтегральної оцінки визначено певні країни, які належать до групи з оптимально високим рівнем безпеки або до тієї групи, яка має найнижчі позиції. Констатовано, що результати досліджень доводять важливість сфер охорони здоров’я та освіти у контексті досягнення цілей сталого розвитку і забезпечення високого рівня соціального забезпечення.