Проблема участі акціонерного сектору в інноваційному розвитку економіки України та її вирішення

Abstract

Розглянуто інституційні чинники, що гальмують інноваційний розвиток економіки України. Теоретично обґрунтовано, що у ринковій економічній системі понижувальна тенденція норми прибутку спонукає підприємців до інновацій та пов’язаного з ними ризику заради отримання монопольного прибутку. Охарактеризована природа вітчизняного акціонерного сектору як неринкового утворення, сформованого в результаті масової безоплатної приватизації державних підприємств. Це зумовлено тим, що акціонування і приватизація використані перехідним суспільством як основний канал формування національного приватного капіталу та повернення до ринкової системи господарювання. З аналізу постприватизаційного життя акціонерного сектору встановлено, що він перетворився в об’єкт хижацького перерозподілу та концентрації корпоративних прав власності у руках, як правило, аутсайдерів, наділених владою. Зроблено висновок, що неринкова природа утворення корпоративного капіталу (власності) з необхідністю породила й олігархічну систему влади в країні як інститут свого захисту та широкого доступу до можливостей отримання квазіренти за суспільний кошт. З аналізу стану корпоративного управління в Україні стверджується про зрощення власності й управління акціонерними підприємствами та домінування рентоорієнтованої поведінки їх реальних власників. Визначені основні причини самоізоляції акціонерного сектору від фондового ринку та інновацій: тотальна корупція у системі влади; відсутність гарантій захисту права приватної власності; слабкість економічної конкуренції; широкі можливості отримання квазіренти; полегшений доступ до банківських ресурсів. Автором зроблено узагальнений висновок, що спрямування інтересу власників акціонерних підприємств до інновацій залежить, у першу чергу, від демонтажу олігархічної системи влади.