Сертифікація лісів як інструмент екологічного маркетингу лісогосподарських підприємств

Abstract

У статті висвітлюється роль і значення сертифікації лісів як специфічного інструмента екологічного маркетингу лісогосподарських підприємств, які прагнуть вийти на екологічно чутливі ринки. Коротко розглядається історія та еволюція становлення національних та міжнародних систем сертифікації лісів. Детально характеризується діяльність двох провідних схем сертифікації - FSC (Forest Stewardship Council – Лісової наглядової ради) та PEFC (Program for Endorsement of Forest Certification Schemes – Програми схвалення систем сертифікації лісів). Проаналізовано актуальні дані щодо масштабів сертифікації лісів за алгоритмами FSC та PEFC у світі, та в Україні, зокрема. Станом на листопад 2014 року за цими схемами сертифіковано майже 448 млн. га. В Україні на сьогодні за алгоритмом FSC сертифіковано близько 2,7 млн. га, тобто чверть від загальної площі лісів країни. Проведено порівняння критеріїв та принципів домінуючих систем сертифікації лісів. Особлива увага приділена критеріям оцінки діяльності зі збереження лісових генетичних ресурсів, як необхідної умови сталого лісового менеджменту. Виявлена недостатня конкретність вимог обох стандартів сертифікації щодо наявності на лісогосподарському підприємстві генетико-селекційно-насінницьких об’єктів. Досліджено готовність до сертифікації лісових господарств Тернопільської області за станом та рівнем збереження лісових генетичних ресурсів. The article highlights the role and importance of forest certification as a specific tool of environmental marketing of forestry enterprises, which intend to enter into an environmentally sensitive markets. The history of the formation and evolution of national and international forest certification systems are briefly considered. The activities of two major certification schemes - FSC (Forest Stewardship Council) and PEFC (Program for Endorsement of Forest Certification Schemes) are characterized. Relevant data on the scale of forest certification by FSC and PEFC algorithms in the world, and in Ukraine in particular are analyzed. According to these schemes as of November 2014 nearly 448 million ha of forest in the world were certified. In Ukraine today according to FSC approximately 2,7 million ha, i.e. a quarter of the total forest area of the country were certified. The comparison of criteria and principles of the dominant forest certification schemes is undertaken. Special attention is paid to the assessment of criteria of the conservation of forest genetic resources as a prerequisite for sustainable forest management. The lack of specificity requirements in both certification schemes on the availability in the forest enterprise of genetics and breeding and seed objects is revealed. The readiness for certification of forestry in Ternopil region according to state of conservation of forest genetic resources is іnvestigated.