Стратегія формування полюсів зростання в Болгарії

Abstract

Розглянуто передумови та основні віхи запровадження Національної стратегії регіонального розвитку Болгарії 2012–2022 рр., її відповідність європейським рамковим документам, зокрема Стратегії “Європа 2020” та “Територіальному порядку денному ЄС 2020”. Наведено класифікацію регіонів Болгарії згідно з NUTS та їх загальну характеристику. Проаналізовано асиметричність демографічного та соціально-економічного регіонального розвитку Болгарії. Продемонстровано, що великі міста-генератори зростання та розвитку нерівномірно поширені по території країни, що породжує і накопичує проблеми “центру-периферії”, а мережа малих та середніх міст Болгарії поширена досить збалансовано по всій країні, що вигідно з точки зору обслуговування сільських районів навколо них. Представлено болгарську мережу так званих функціональних урбаністичних ареалів згідно з ESPON із виділенням метрополій європейського, міжнаціонального / національного та регіонального / локального значення. Розглянуто основні аспекти Спільної програми просторового розвитку країн Вишеградської четвірки, Болгарії і Румунії, в якій окреслюються “полюси розвитку”, що являють собою осередки міських агломерацій, які впливають на прилеглі зони, а також “осі розвитку”, тобто території, які з’єднують окремі полюси за наявності транспортної та іншої інфраструктур. Проаналізовано болгарську модель територіально- урбанізаційної структури, що включає в себе комбінацію з трьох основних елементів: ієрархічну систему міст-центрів; основні і другорядні осі розвитку; територіальної структури трьох основних типів (природничо-неурбанізовані, периферійні слабо урбанізовані та центральні сильно урбанізовані). Вказано, що ієрархічна система міст-центрів Болгарії представлена п’ятьма рівнями: столиця – центр європейського значення; великі міста – центри національного значення; середні міста – центри регіонального значення; невеликі міста мікрорегіонального значення; дрібні міста і села. Уточнено, що як головні осі міського розвитку на території країни введені два паралельних і три меридіанних коридори. Показано, що просторова модель детермінує інструменти підтримки районів та міських центрів, де доречно сконцентрувати активну соціально-економічну діяльність з метою досягнення національного зростання; районів і населених пунктів, де необхідні заходи для підтримки відстаючих секторів соціально-економічного розвитку; областей, де необхідно докласти серйозних зусиль для збереження і підтримки природного балансу та біорізноманіття.