Діагностика фінансово-економічної стійкості суб’єкта господарювання: концептуальний підхід

Abstract

Метою статті є дослідження фінансово-економічної стійкості як економічної категорії та економічного процесу, а також досліджуються основні підходи до визначення рівня й кількісної оцінки фінансової стійкості, чинників, що її обумовлюють. Методика дослідження. Теоретичною й методологічною основою є праці вітчизняних та зарубіжних учених з досліджуваної тематики. Основою є наукові методи, що ґрунтуються на діалектичному пізнанні та об’єктивних законах економіки. За допомогою методів індукції, дедукції визначено фінансово-економічну стійкість у системі управління. Методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний застосовувались для систематизації чинників, що впливають на досліджуване явище; метод спостереження й узагальнення методів кількісного визначення й діагностики фінансово-економічної стійкості. Результати дослідження. У статті висвітлено й узагальнено теоретико- методичні аспекти діагностики фінансово-економічної стійкості в контексті управління підприємством для забезпечення його стабільності та рівноваги в ринковому просторі. У відповідності зі загальносистемним підходом фінансово-економічна стійкість визначається як властивість суб’єкта господарювання здійснювати супротив негативному впливу зовнішніх кризових чинників в процесі функціонування і розвитку, зберігаючи такий стан, який забезпечує його структурну цілісність і можливість здійснення основної діяльності. Наукова новизна результатів дослідження. Уточнено розуміння й визначення фінансово-економічної стійкості як економічної категорії та явища, систематизовано методи її кількісної діагностики. Практична значущість результатів дослідження. Систематизація основних методичних підходів кількісної оцінки фінансово-економічної стійкості сприяє ефективній діагностиці в процесі прийняття управлінських рішень щодо стабілізації діяльності суб’єктів господарювання.