Трансформація теорій продовольчого забезпечення під впливом війни

Abstract

Вступ. Продовольче забезпечення традиційно розглядається як фундаментальна економічна категорія, що охоплює систему механізмів формування, розподілу та споживання продуктів харчування для задоволення потреб населення. У класичних та неокласичних концепціях акцент зосереджувався на ринкових механізмах, державному регулюванні та міжнародній торгівлі у формуванні стійкої системи продовольчого забезпечення. Воєнні конфлікти докорінно змінюють цю парадигму, оскільки призводять до руйнування виробничої та логістичної інфраструктури, блокування експортних маршрутів і загострення загроз продовольчого дефіциту. За таких обставин продовольче забезпечення набуває не лише економічного, а й гуманітарного та безпекового виміру, адже від його ефективності залежить життєздатність соціуму та стійкість держави. Метод (методологія). У роботі використано загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, а саме: аналізу й синтезу – для дослідження еволюції теоретичних концепцій продовольчого забезпечення від класичних до сучасних підходів та виявлення їх обмежень у кризових умовах; історико-логічного – для дослідження трансформації теоретичних засад продовольчого забезпечення під впливом воєнних викликів; систематизації – для виділення нових моделей продовольчої політики, що сформувалися в умовах воєнного конфлікту; порівняння – для здійснення компаративного аналізу українського досвіду формування продовольчої стійкості з практиками ЄС та африканських країн; діалектичного – для розкриття суперечностей між традиційними ринковими механізмами та потребами кризового управління продовольчими системами; абстрактно-логічного – для побудови теоретичних моделей воєнної продовольчої економіки та соціально-інклюзивного забезпечення; узагальнення результатів – при формуванні висновків щодо трансформації парадигми продовольчого забезпечення в умовах війни та післявоєнного відновлення. Результати. Класичні та неокласичні економічні теорії заклали основу аналізу продовольчого забезпечення, розглядаючи його як стратегічний ресурс і сферу дії ринкових механізмів та міжнародної торгівлі. У другій половині ХХ ст. посилилися інституційні підходи, які акцентували на ролі держави й міжнародних організацій у стабілізації продовольчих систем. Війна в Україні виявила вразливість глобалізованої моделі та спричинила формування нових концепцій – воєнної продовольчої економіки, інституційно-безпекової парадигми, теорії локальної стійкості та «кризового фермерства». У результаті продовольча політика набула міждисциплінарного характеру, поєднавши економічні, безпекові, соціальні та гуманітарні виміри й перетворившись на ключовий елемент національної та глобальної безпеки.Introduction. Food security has traditionally been conceptualised as a fundamental economic category encompassing the system of mechanisms for the production, distribution, and consumption of food to meet the needs of the population. Classical and neoclassical approaches primarily emphasised market mechanisms, state regulation, and international trade in shaping a sustainable food supply system. Armed conflicts fundamentally alter this paradigm, as they destroy production and logistics infrastructure, obstruct export routes, and exacerbate the threat of food shortages. Under such circumstances, food security acquires not only an economic but also a humanitarian and security dimension, since the viability of society and the resilience of the state depend on its effectiveness. Methodology. This study employs general scientific and specialised research methods, namely: analysis and synthesis – to examine the evolution of theoretical concepts of food security from classical to contemporary approaches and to reveal their limitations under crisis conditions; the historical-logical method – to investigate the transformation of theoretical foundations of food security under the influence of wartime challenges; systematisation – to identify new models of food policy that have emerged during armed conflict; comparison – to conduct a comparative analysis of Ukraine’s experience in building food resilience with that of the EU and African countries; dialectical method – to uncover contradictions between traditional market mechanisms and the requirements of crisis management in food systems; abstract-logical method – to construct theoretical models of wartime food economy and socially inclusive provision; and generalisation – to formulate conclusions on the transformation of the food security paradigm in conditions of war and post-war recovery. Results. Classical and neoclassical economic theories laid the foundation for analysing food security, framing it as a strategic resource and a domain governed by market mechanisms and international trade. In the second half of the twentieth century, institutional approaches gained prominence, stressing the role of the state and international organisations in stabilising food systems. The war in Ukraine has exposed the vulnerability of the globalised model and has given rise to new concepts – the wartime food economy, the institutional-security paradigm, the theory of local resilience, and “crisis farming”. As a result, food policy has acquired an interdisciplinary character, integrating economic, security, social, and humanitarian dimensions, and has become a key element of both national and global security.