Рефлексивний аналіз “Псалмів Давидових” Тараса Шевченка

Abstract

У статті використовуються креативні можливості такого ефективного засобу миследіяльності, як рефлексія при осмисленні твору Т. Шевченка “Псалми Давидові”. Проаналізований цілісний інтерпретаційний підхід до цього твору і теоретично обґрунтована його органічна єдність за світоглядною спрямованістю. Логічно досліджене світоглядне наповнення таких загальнолюдських універсалій культури, як “Бог”, “Людина”, “віра”, “воля” у їх взаємодії і взаємопроникненнях, котрі рефлектують - одна через іншу - божественне, трансцендентне, що задіюється в людську сутність, а людське тілесне одухотворяється, обожнюється. Олюднення божественного й обожнення людського здійснюються в актах самопізнання, самоаналізу, самооцінки, саморегуляції, тобто у лоні різних форм цілеспрямованої рефлексії. The article uses the creative opportunities of such efficient way of thought activity as reflection in understanding the T. Shevchenko’s “David’s Psalms”. The integral interpretational approach to this work has been analyzed and its organic integrity of sense direction has been theoretically substantiated. The outlook filling of such universals of culture as “God”, “Human”, “faith”, “will” in their interaction and interpenetration, which reflect - one through another - divine, transcendental, has been logically researched. The last one is executed into a human essence, and human physical is spiritualized. Humanizing the divine and divinization of human is executed in the acts of self-knowledge, self-analysis, self-evaluation, self-regulation, which is in the bosom of different forms of directed reflection.